Історія нашої школи

Першою школою с. Тулинців досліджуваного періоду була церковнопарафіяльна школа, що виникла в селі протягом 1860-1863рр. стараннями настоятеля місцевого храму Різдва Богородиці о. Іоанна Баккалинського. Йому допомагав його батько – священник на дияконській посаді о. Симеон Іоанович Баккалинський, котрий служив тут понад 40 років.

З 1875р. школу очолив новий наставник о. Кипріан Михайлович Ляхоцький. Цей священник мав досвід педагогічної діяльності, оскільки до отримання духовного сану він певний час викладав у Києво – Подільському духовному училищі. Далі, перебуваючи священником на Черкащині, він відкрив добре поставлену приходську школу і виконував обов’язки окружного ревізора церковнопарафіяльних шкіл. Ставши настоятелем у Тулинцях, пастир також ефективно працював у школі. За його настоятельства тут з’явилися і світські вчителі, серед яких відомим с селянин із Шандри Шевченко Гаврило.

Наставник завідував школою понад двох десятиліть і протягом цього часу отримав чимало нагород від церковної влади.

Приходська школа в Тулинцях була досить багатолюдною і кількість першокласників у ній весь час зростала. Якщо в 1862 р. в школі навчалось 25 хлопчиків та 5 дівчаток, то в 1899 р. їх було відповідно 67 та 8 осіб.

У 1903 р. в с. Тулинцях було утворено державну чоловічу школу, а приходську школу перетворено на суто жіночу. Останнім наставником жіночої школи був священик о. Антоній Андрійович Колосов. У свій час цей пастир також працював звичайним шкільним вчителем. А за діяльність в парафії та жіночій школі с. Тулинців він був нагороджений набедреником та скуфією. Цей священик був останнім дореволюційним пастирем місцевої парафії.

Поряд із приходською в селі розвивалась і державна освіта. Школи двох відомств тут не конфліктували, поділивши дітей за статевою ознакою – в державній школі навчались хлопчики, а в приходській – дівчатка.

27 березня 1901р. інспектор народних училищ звернувся до попечителя Київського навчального округу з листом, у якому просив посприяти відкриттю у Тулинцях державної однокласної школи. Основним аргументом виступало те, що у тогочасному селі нараховувалось понад 2000 мешканців, а тому далеко не всі діти могли навчатися в приходській школі – більшість там просто не поміщалася. Інспектор надіслав попечителеві і громадську угоду мешканців села, якою вони засвідчували своє бажання мати в Тулинцях навчальний заклад, підпорядкований міністерству освіти.

Втім, як уже зазначалося, приходська школа при стародавньому храмі с. Тулинців ( який, між іншим, зберігся до наших часів) існувала до радянських часів паралельно з державною і в ній щороку навчалось понад півсотні дівчат.

Кiлькiсть переглядiв: 44

Коментарi